День осінній

Дощ  холодний  січе,  що  нестримний,
Все  зміїться,  стікає  по  склі.
День  осінній  короткий  та  зимний
Розцяцьковує  скибки  ріллі.

Падолистом  вкриває  землицю,
І  рожевим  і  жовтим,  й  рудим.
Витинає  барвисту  петлицю,
Щоб  крилом  не  була  вороним.

Ще  мережать  з  дощем  лан  пшениці,
Та  на  річку  біжать  навпростець.
Жебонять  хвильки  там  щось  вербиці,
То  ж  спішать  до  узлісь,  де  чебрець.

А  під  дубом  кремезним  з-під  шапки
На  них  зирить  й  собі  боровик.
Похопивсь  день  -  шукає  шпаргалки,
Правда,  він  бо  до  неї  й  не  звик.

Кожен  день  новизну  нам  приносить,
І  хорошу  й  яскраву,  й  терпку.
І  таку,  що  душа,  аж  голосить...
Я  лиш  миру  у  Бога  прошу.

14.10.24

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2024
автор: Валентина Ланевич