Малятко,тільки навчилося голівоньку тримати,
І ненька, за хвилинку, його вклала спати.
Сама ж сиділа, колисала малесеньку Кіру,
І молила Бога дати всім нам миру!
Ось невдовзі, до кімнати, зайшла іі мати,
Каже, доню, буду я онуку свою доглядати.
Паска вже в нас є, і крашанки готові,
Тепер хай освятяться у Божій любові!
І тут, несподівано, ракети ворожі удару завдали,
В переддень Великодня сердечка іхні стали!
Неначе Іісуса знову розіп‘яли,
Нема вже сім‘і, нема й немовляти!
Ми проклянем вас, ворогів, не народ!
Нас нудить усіх від ваших свобод»!
І знайте, Одеса, на всіх вас «поклала»,
І не зупинить народ орків навала!
Не ждіть, не чекайте від нас вже щедрот,
Бо плаче за вами давно ешафот!
Розчавим, роздавим «рашистську» орду,
Спочинете ви тепер тільки в «аду»!
23.04.2022©Олена Соляник
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2024
автор: Олена Соляник