Каїн

Передбачення  формують  твоє  майбутнє,
Коли  теперішнє  бліде  чи  відсутнє,
Коли  червона  таблетка  -  просто  тренд,
Коли  розбитий,  не  те  щоб  вщент,
А  м’ятий,  жований,  трохи  хворий,
Минулий,  кинутий  і  прозорий...
На  підвіконні  лежить  Таро...
Тортила  губиться  у  П’єро...

Каїн  миє  руки,  довго  і  з  милом,
Давиться  старим  запліснівілим  сиром,
Запиває  односолодовим,  слухає  блюз,
Купається  в  морі  повному  медуз,
Що  липнуть  до  тіла  і  боляче  жалять,
На  березі  веранда  з  табличкою  «у  нас  не  палять»,
За  столиками  жінки  з  білими  смужками  на  пальцях,
П’ють  дешеві  вина,  тонучи  в  курортних  коханцях,  
В  чиїх  очах  відблискують  рахунки  їх  карток,
Грає  чи  то  легкий  панк,  чи  то  поп-рок,
Бармен  не  доливає,  офіціант  обраховує,
Кухар  краде  м’ясо.  Та  всіх  влаштовує
Цей  пляжно-розпечений  тимчасовий  рай.
Каїн  виходить  з  води.  Тепер  він  хлопчик  Кай,
Що  не  бачить,  точніше  не  хоче  бачити,
Що  не  здатен  ні  любити,  ні  пробачити.
Він  підходить  до  стійки,  замовляє  подвійний  еспресо,
Випиває,  дістає  з-за  щоки  малесеньке  лезо,
Проходиться  ним  по  цим  брехливим  горлянкам:
Барменам,  офіціантам,  коханцям,  коханкам...
Потім  знов  іде  в  море,  вимитись  від  бруду  ним  вбитих  гріхів,
Від  дарма  втрачених  днів  і  років,
Від  людей,  що  закарбувались  десь  під  кісткою  черепа...
Тіло  знайдуть  днів  за  десять,  прибитим  до  берега...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2024
автор: Аарон Краст