Ніщо. В'язниця-Всесвіт. Порожнеча.
Та впевнене знання, що до пори
Ти є ії частина і, до речі,
Важлива та жахлива. Раунд гри...
На шаховому полі ферзь та пішка.
Навпіл, на чорно-біле - світ. Думки:
Чернь - «біла кістка»: роба та манішка -
Назовні. А по суті – навпаки.
Чи так сдається? Вже не зрозуміло.
Навколо - хто-кого. Рубай - мовчи.
Життя - війна. А хтось віщаэ сміло:
«Любов керуэ світом!»... Правда? Чи?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2024
автор: Ольга Ашто