А я заплів свій Всесвіт воєдино,
Зв'язав у вузлик море світлячків...
Усі парсеки, простори, хвилини
Й усі палітри зоряних світів.
Бо так хотів, щоб небо холодило
Й пташиним співом сонячних гаїв,
У вільних грудях роздмухало силу
Моїх простих — невимушених слів.
Нехай летять мої слова за обрій,
Нехай почують зорі та світи,
Як я палав метеликом в безодні,
Як мав натхнення далі разом йти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2024
автор: Олег Крушельницький