За потужні плечі він не ховавсь
Справжній козак, який взяв руки зброю.
Рідну землю від заброд захищав
Стояв щитом у цім жорстокім бою.
Українцем на землі народивсь
Захищав нас від орди в дикім полю.
Між людьми наче сонечко світивсь
Прагнув миру,і дітям кращу долю.
Він , як Ангел - воїн світла , добра,
Завжди усміхавсь, був щирий душею
Родом з Галичини, чув біль Дніпра,-
Як чорний ворон кружляв над землею.
Мати йому дала царське ім'я
Звати, так красиво Василь Особа.
І для нього було святе - сім'я
Любив дружину ,і дітей до гробу.
А війна молодий цвіт вбиває
Найкращі відлітають у небеса.
І солдат свою кров проливає...
Стали діти і дружина сирота.
Вчора дружина втратила маму
Нині чоловіка везуть на щиті.
У серці незагоєна рана...
Плачуть за татком діточки малі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2024
автор: Чайківчанка