Болотяні мами, чи мами з боліт...
Не знаю як самок тих нам називати.
Таких як вони ще не бачив наш світ —
Синів за бабло посилають... вбивати.
У нас теж посмертно дають ордени
Солдатам полеглим в бою й офіцерам,
І мати, дружина, — біліші стіни,
Слізьми урочисту "псують" атмосферу...
А нині я бачила самок в кремлі,
Вони від "недопалка" брали медалі.
Жалю там і сліз не було... взагалі,
Всміхалися "мами" в кремлівській тій залі.
Хтось досі шукає щось спільне у нас,
Мовляв, ми із ними "пачті што" родина...
"Відкрилися очі" в буремний цей час —
Серед московитів не зна́йдеш людини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2024
автор: Патара