ми під калиною сиділи
до ранку чистої роси
була калина сніжно - біла
як наречена у фаті .
тоді весною милувались
у коси квітку ти вплела
аж вся природа дивувалась
ріка життя для нас текла .
над нами небо чисте ясне
лишила зірок трохи ніч
ми - полюбились , це прекрасно !
коса упала з твоїх пліч .
ми радісно життя гукали
коли нарешті день настав
на всі вітри любов кричали !
я так любив ! Я так кохав !
не буде більше в нас розлуки
даремно зло лякає нас
дарма печаль , даремні муки
бо перед нами вічний час !
16.06.2013.
https://www.youtube.com/shorts/vduFX6Z9XQI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2024
автор: Іван Українець