Дністрові хвилі, Шишкові горби.
Рум'яні трави гладить вітер.
Серпанком сонця промені лягли
На Говди, на село, на мій край світу.
Ще не дрімають в полі цвіркуни:
Щемливі виголошують промови.
Прощатися з теплом аж до весни
Ні коники, ні люди не готові.
А день так тихо і поволі догора,
Проймає груди вечорова прохолода.
Як добре бути тут, на схилах рідного Дністра...
Неоціненна Бога нагорода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2024
автор: Марина Цуркан