Прибилась до обніжка

У    РОЗДУМАХ

Прибилась  до  обніжка,  у  роздумах  стоїть.
Ген  дощ  на  куцих  ніжках  до  неї  дріботить.

Напевно,  що  безкрає  тепло  по  всій  землі,
бо  в  небі  сонце  грає  і  п’ють  нектар  джмелі.

Здається  так  і  буде  до  самої  весни  –
зелене  листя  всюди,  в  думках  зимові  сни.

День  охопили  млості,  чи  збилися  часи…
А  втім,  марніє  простір  і  стомлені  ліси.  

Ще  мить,  а  може  й  завтра  із  півночі  подме.
Враз  схаменеться  ватра  і  жаром  обійме.

В  таємнім  безголоссі  з  палітрою  чудес,
захазяйнує  осінь  від  долу  до  небес…
20.09.2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2024
автор: на манжетах вишиванки