Відцвіло горобинове літо

*  *  *

Сірий  ранок  на  промінь  скупиться,
й  місяць  тоне,  згубилось  весло.    
І  чого  ж  то  тобі  знов  не  спиться?  
Що  було…  забуттям  поросло.

Відцвіло  горобинове  літо,
вже  запалює  осінь  плоди.
Всі  думки  порозносило  вітром,
зледеніли  слова  в  холоди.
 
Відгукнулося  серце  щемливо    
на  твій  ранній  ласкавий  гіпноз…
На  даху  ходить  ворон  чванливо,
проповідує  птицям  прогноз.

Позлітались  безпечно  на  віче,
втім  подав  хтось  виразний  сигнал…
Не  бентеж  мою  осінь,  навіщо
провокуєш  фатальний  фінал.

Почуття  самотиною  вгасло,
в  дні  без  тебе  полинно-гіркі…
Розлетілися  ворони  вчасно,
марно  крався  на  дах  білий  кіт.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2024
автор: на манжетах вишиванки