Мені наснився страшний сон,
Наснився батько мій,
Забута хата порохом
Стоїть у бур’яні.
Навколо ніч, батьківський двір,
Біжу до хати я
Й жену із двору лютий звір,
Рятуючи життя.
Я відчиняю двері в дім,
Б’є серце із грудей,
Стоїть мій батько – старий дід
Серед звіро-людей.
Зарослий, сива борода,
Самотній та старий,
А в хаті, лиш росте трава
І час стоїть німий.
Застиглий кадр, німе кіно
На відстані трима,
Закутий стогін в полотно,
Що спокій забира.
Мені наснився страшний сон…
«Мій таточко, пробач!
Що голос мій – далекий тон,
Що час – мій кат й прохач!»
02.10.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2024
автор: Аліна Ємельяненко