*****
За тим, що вже минуло, часом я сумую.
Не буде вже до нього вороття.
Тому теперішнім живу, також будую,
Неначе дім, своє я майбуття,
В якому жив би так я, як бажаю
Душею усією жити в нім,
Немовби у небеснім, дивнім ра́ю,
Але, звичайно, тут, на світі цім.
Вважаю я, не варто нам чекати
Того, коли потрапимо ми в рай.
Його слід на землі нам будувати,
Доклавши всіх зусиль. Бажати ж вкрай
Цього не досить. Треба працювати
Як слід впродовж всього свого життя
І, мов насіння, завжди посівати
В людські серця лиш світлі почуття.
Лише тоді нещастя все минеться.
Хай в пеклі власне місце віднайде!
Натомість щасна доля нам всміхнеться,
Що кожен з нас із нетерпінням жде.
У тім, що станеться це, сумнів мати
Не слід. Позбудьмось цих лихих думок!
Натомість приступімо працювати,
До успіху зробивши перший крок!
Як стрінуться якісь нам перешкоди,
Зустрівши їх, долаймо всі умить
Для того, щоб нам не завдали шкоди,
Можливо, й непоправної в ту мить!
Здаватися не слід у жоднім разі,
Хай як би важко не було б в цей час!
Хай не вдається їх здолать наразі,
Та згодом вдасться, запевняю вас.
Усякая біда колись минає,
Але, звичайно, в того, хто своїх
Усіх зусиль старанно докладає,
Хай навіть не достатньо в нього їх.
Євген Ковальчук, 17. 02. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2024
автор: Євген Ковальчук