Зеленіє ще подекуди на лузі,
Та щоранку вже проміння молоде
Розливається по витонченій тузі,
Що учора нарядилася в руде.
Малював би вечорами тільки осінь,
Не жаліючи ні фарби, ні годин,
Бо бажається в останнім відголоссі
Залишити розвіршовані сліди.
Ну хіба поет благає забагато?
Трохи хліба та джерельної води.
Щоб гукнула Рудокоса вечір в хату
І затрималася в серці назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2024
автор: Zorg