На рідкість сірим видався цей ранок.
Було все сірим: небо і будинки,
І дощ дрібний, що сіяв неустанно…
Немов крізь сито, так з небес сльотило.
Були похмурими людей обличчя,
Що поспішали в термінових справах.
Я йшла у цій холодній сірій мжичці
Пригнічена, похмурий мала настрій.
Зняла привабливі наряди осінь,
Миттєво став пейзаж дзвінким, прозорим.
Усе, що старанно ховалось в кронах,
Рельєфно й зримо наповняло простір.
Пропонувало щиро розуміння
Допитливому серцю суті правди.
Водночас смуток, мудрість і терпіння
Невитрачені – простір наповняли.
Яка ж природи мудрість дивовижна!
Вона з душі прогонить безнадійність,
Нас зміцнює і направляє мислі,
Що зміняться теперішні події.
Природа мудрість в себе увібрала
З дощами проливними та снігами,
З промінням сонця й зоряним світанком, –
Це сили їй дає в випробуваннях
І прикрощів легкого подолання,
Дарує радощі життя в день сірий,
Що перекреслив дощ ледачий ранком,
На переміни зміцнює надію.
Та дощ і не збирався припинятись,
Він міцно та надовго влаштувався
В тягучих і навислих низько хмарах,
Все покривав воложистим серпанком.
Тримала, ніби у полоні, хмара
Саму надію на появу сонця,
Та серце щось відчуло раптом –
Від радості зажмурилися очі ,
Захоплення нежданою красою
Звільнили серце з сірого полону, –
Здавалося, прозорих кульок грона
Помитому гіллю міняли колір.
Гнучкі, дощем обмиті віти вишні
Виразний і ефектний вигляд мали,
Прикрашені у дощове намисто,
На святі переважно сірих барвів.
Краплини дивом на гілках тримались
І променилися перлинним світлом
Та всій картині тонко додавали
Тендітності й ажурності міфічних,
Прикрашені у дощові краплини,
Сіяли діамантами в промінні,
Як сонце виглянуло на хвилину
Між хмарами в щілинці неба синій.
Переливалися і грали краплі
В загальному сумному сірім полі.
Яка картина бачилась прекрасна!
З яким смаком створила це природа!
Як все у ній чарівно й гармонійно!
А як краса зворушливо і щедро
У дар приносить мудрість заповітну
Людському розкріпаченому серцю!
Примушує його творити й жити,
Себе міняти для Життя нового,
Гармонію із сущим всім чинити…
Воістину, пройдемо з все красою!
26.02.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2024
автор: Martsin Slavo