Телі́жилось сонце

Телі́жилось  сонце  зі  сходу  на  спадень...
Нарешті  крайнеба  торкнулись  колеса.
Руденьке  проміння  зіскочило  з  воза  
Й  присіло  навпо́чіпки  перепочити.  
Притишений  вітер  був  пестити  ладен
Окрайок  юхто́вий  небесного  плеса
В  якому  хмарина  пливла  тонкосльоза
Над  птахою,  що  не  вдалось  приручити,

Бо  має  жагу  до  свобі́дного  льоту:
Розправивши  крила,  воліє  літати
Над  во́христим  обрієм  в  палевих  латах  
Та  смугою  верб,  що  ввібралися  в  цноту...

01.10.2024

–––––––––––––––
Картинка  з  інтернету
–––––––––––––––

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2024
автор: Олена Студникова