Свиня лежала у загоні та мріяла собі про волю: злетіти пташкою до вір'я, а далі порхнути ген-ген.
Господар тут приніс помиї (для паці благодать небесну). Занурила безрога рило, зачавкала несамовито. Мерщій спустошила корито щоб мислити не заважало, і знов про волю думка світить у сутінках життя безбарвних: злетіти - марно сподіватись, підкоп зробити в ніч кромешну - для того є п'ятак настирний.
Проте, і тут знайшлась завада : вночі потрібно спати міцно (метеликом легкім літати). Яка ж це мука незбагненна щодня воліти про нездійсне!
На ранок апетит нестримний свиню катує непристанно. І бачить наша ніжна свинка : кормилець йде незвично якось. Несе він ніж із довгим лезом, помиїв їй не наливає. Що було далі - не питайте, це таємниця надсекретна. Лише відомо, що хозяїн ковбас нажарив ароматних.
Жував м'яско після чарчини та мріяв скарб знайти раптово. Красивим стати, елегантним, статуру мати атлетичну. В Майамі жити біля пляжів із зіркою дорослих фільмів. Або хоча б скопити гроші на справу, що несе прибуток.
А поки що збиратись треба на ринок у райцентр сусідній, зробити звичне своє діло : придбати свинку на годівлю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2024
автор: Олесь Ефіменко