Пісня згенерована на нм октава
https://youtube.com/watch?v=KTeU3MdmVNI&si=kpd88gL-NfdVvn2m
Запорошило
І сніг пішов. Розверзлись небеса,
Й запорошило ним, запорошило...
Він падав, потім ніби зависав,
На мить торкнувшись до віконних шибок.
Він опускався тихо до землі,
Щоб дотиком її м'яким накрити,
Й поволі світ похмурий побілів,
І подих стишив норовливий вітер.
Маленькі невагомі пластівці
У зАкутки накриті полетіли,
І в павутині зібганій зацвів
Букет зимовий із пелЮсток білих.
Сніг заглядав туди, куди лиш міг:
Сідав на рами, вмощувався в стіни,
Із даху падаючи, за вікном димів.
Який же чистий! Може, душі зцілить.
ID: 971851
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2024
автор: Горова Л.