Шовком шЕлесним
Північ стелиться,
Колоситься у хмарах блиск.
Може, сердиться
Там ведмедиця,
Сяйво сіється з неї вниз.
В нивах росяних
Місяць ковзає.
Серпик порається тонкий.
Жнеться кожному
Свіжовкошене,
Щоби м'яко було в бокИ.
Срібла пОвен став,
В нім човнІв півста,
І на кожному - білий сніп.
Вітер мІх дістав,
ВидувАти став,
Порозвішував на сосні.
І туди дмухнув,
ЗахитАв сосну -
Розв'язалися геть снопи!
Зірку взЯв ясну,
У копУ запхнув.
Женче-місяце, ой не спи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2024
автор: Горова Л.