Чекає осінь вітру і дощу,
Колише в небі синьому хмарину.
Я вересень у жовтень відпущу,
Щоб зберегти у пам'яті картину.
Коли на хвильку зупинився час,
В обіймах сонця "бабиного літа".
Де сяє гай, немов іконостас,
І брама дня у райський сад відкрита.
Як серед цих незвіданих чудес
Зникають дні, мов білі павутинки.
І тиша опускається з небес,
Щоб землю оповити для спочинку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2024
автор: majra