Провалюєшся у бездонний цвіт,
У поранкову, срібну прохолоду
Роси очей раптових, дивний світ
Карбує навіки тендітну вроду.
Затих зіниць у безповітрі миг,
Волосся зачепилося у сонці,
Метелика півпомах крил застиг,
І вітер зупиняє біг в сорочці,
Тече струмок, співає тиху жур,
Верба киває плесу берегами,
Проміння грає відплесками тур,
В полоні час зникає між словами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2024
автор: Валерій Лазор