На продовження “Втрата Штандарту” від 27. 07. 2021 року.

На  продовження  “Втрата  Штандарту”  від  27.07.2021  року.

Коли  фіаско  стало  з  Стягом,
То  Мойша  в  світ  пішов  –  “дав  тягу”.
Точніш,  в  Ташкенті  опинився,
Та  й  там  до  складу  притулився.

На  складі  тому,  всім  нам  звісно
Натурі  творчій  було  тісно.
Діла  там  швидко  закрутились,
Але  і  швидко  провалились.

Вагони  йшли  наліво  й  право,
Та  враз  прийшли  й  завели  справу.
А  далі  -  слідчий,  суд  і  “зона”,
Та  Мойша  викрутився  знову.

То  була  не  зовсім  тюряга,
В  народі  звалась  то  "шарага".
Сиділи  вчені  й  кандидати,
Та  й  інженерів  теж  багато.

Війна  була,  отож  для  бою,
Творить  потрібно  було  зброю.
І  не  простий  снаряд,  рушницю,
А  те  що  ворогу  й  не  сниться.

У  світі  назрівали  зміни,
Хтось  мав  створить  радіоміни.
Щоб  міну  й  радіо  з'єднати,
Потрібно  вміть  й  багато  знати.

Отож  зібрав  всіх  “кум”  чи  “сват”,
Нещасних  тих  построїв  в  ряд.
Та  так  сказав,  хто  це  зуміє,
Звільнить  на  “волю”  він  посміє.

Всі  хочуть  “волі”,  довгі  строки,
Попереду  сидіть  ще  роки.
Ніхто  не  зна  за  що  схопиться,
З  якого  боку  підступиться.




Микола,  радіо  те  знає,
Михайло  проводи  з'єднає,
Іван,  той  міну,  закрий  очі,
Вдень  розбере  й  глухої  ночі.

Але  така  біда,  нещастя,
Усі  чомусь  чогось  бояться.
А  Мойша    каже  “куму”  сміло,
Мені  таке  знайоме  діло.

Тож  дай  Михайла  і  Микола,
Й  Івана,  створимо  ми  коло,
Чи  то  КБ,  чи  цех,  бригаду,
Дай  час,  все  зробимо  до  ладу.

Від  страху  хлопці  затрусились,
На  пропозицію  згодились.
А  Мойша  каже,  так  братва,
Ми  зробимо,  бо  чортва  з  два,
Й  якраз  нечистому  в  угоду,
Ми  не  побачимо  “свободу”.

А  може  будь,  “честной  народ”,
Нас  пустять  за  таке  “в  расход”.
На  лобі  намалюють  хрест,
Такий  короткий  буде  квест.

За  це  бажання,  всім  нівроку,
Скосили  хлопцям  по  пів  строку.
А  Мойша,  то  не  казка  й  меми,
Спочатку  став  він  старшим  теми,
А  потім  керував  КБ  -е
В  самій  Столиці,  не  інде.

Мораль  така,  нам  зась  боятись,
За  все  самим  потрібно  братись.
Бо  ті  що  хочуть  керувати,
Примушують  нас  жар  згрібати.

Небайдужий.
Вересень  2024  рік.

Примітка:  1.“Кум”  –  посадова  особа  в  пенітенціа́рній  систе́мі.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2024
автор: Небайдужий