ЯК ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ ЦЕ ПОБАЧИВ СВІТ
Проміння сонця пестило дитя,
Тепло́м своїм крізь шибку зігрівало,
Ще мить якась – й вороже це сміття…
На щастя, нерозірване упало.
Як хочеться, щоб це побачив світ:
Дитя, що у сорочці народилось,
Де поряд з ним відбувся цей приліт,
Й живим це немовлятко залиши́лось.
Бо Янгол це дитя оберігав,
Пречиста Омофором накривала,
А світ в цей час лишень спостерігав,
Як та потвора мотлох запускала.
А скільки неврятованих життів?
Скількох дітей ця вбивча сила вбила?!
Та світ немов осліп, закам’янів,
Й йому війна ця очі не відкрила.
Що ще таке побачить має світ,
Щоб доказів уже не бракувало?
Летить сміття убивче із боліт,
Та світові усього цьо́го мало.
Що має ще зробити сатана,
Щоб світова спільнота вже прозріла?
Яких ще бід не завдала́ війна,
Щоб та спільнота нас вже зрозуміла?
24.09.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР