Прости мені, так довго не писала,
Блукала між світами, ледь знайшлась.
Що я зрозуміла? Що я Душа
Ну, знаєш, Божественна голограма.
Така, що іноді й спокуша,
Для мене усюди відкрита брама.
Для мене усе: і ліси й сади,
І простір, і час, і боги небесні,
І що не роби, ти мені не вгодиш,
Бо я пропаду, щоби знов воскреснуть.
А де ті боги? От Афіна де?
От де її списи, мечі, кастети?
Коли так потрібна. Земля гуде.
Галактика гине, тріщать планети.
Бо тіл наробили, та мало душ.
Афіна забула, що є богиня.
Афіна складає програму НУШ
І їй всеодно, що цей простір гине.
Так, їй всеодно, та на мить вночі,
Коли від екстазу душа несеться,
Богиня доріг їй дає ключі
Від темних порталів чужого серця.
Й вона відчуває (всього на мить)
Могутність і лють, і безсмертя й силу,
І Всесвіт здригається і бринить.
Афіна воює, ламає крила!
Розтягує небо, шліфує біль,
Сортує людей: «вороги» і «браття»
Так щедро на рани кидає сіль
І палить одне за одним багаття.
«Нехай нечестиве усе згорить!
Нехай, заклинаю, родяться діти!
Вони всіх врятують…» стікає мить
І ніч, щоб від сонця їй не зотліти.
І все як завжди: наступає день,
Богиня, забувши свій ранг і силу,
Складає вірші для простих пісень.
За що б не взялася - вона все вміє.
І я все це знаю, бо я ж Душа
Неперевершена голограма…
Ну, що ж, Божий світе, давай, рушай.
Мене кличе…кличе Богиня-Мама.
Я знаю коли народжуються найкращі люди на Землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2024
автор: Натаsha