Стівенс Воллес Нюанси теми Вільямса

           [i]Цю  дивну  відвагу
           ти  дай  мені,  древня  зоря:

           Самотньо  сіяй,  зустрічаючи  сонце,
           від  нього  не  взявши  ні  частки!  (1)[/i]

І
Самотньо  сіяй,  нагою  сіяй,  сіяй  наче  бронза,
яка  не  дзеркалить  мій  лик  чи  будь-яку  частку
моєї  душі,  сіяй,  як  вогонь,  який  не  дзеркалить  нічого.

ІІ
Не  дай  жодну  частку  юрмі,  що  наповнить  
тебе  власним  світлом.  
Ранковим  фантомом  не  будь,  
Напівзірка,  напівлюдина.
Не  май  інтелекту,
Як  пташка  в'юрок
Або  кляча  стара.

[i]"Нюанси  теми  Вільямса"  1918  року  -    дивний  вірш  у  дивному  стилі,  своєрідна  співпраця  двох  гігантів  американського  модернізму  ХХ  століття,  Вільяма  Карлоса  Вільямса  та  Воллеса  Стівенса.  Педіатр  з  Патерсона  та  адвокат  з  Гартфорда  були  друзями,  об'єднаними  спільним  інтересом  до  нового  європейського  мистецтва.  Вільямс  і  Стівенс  продовжували  тепле  листування  протягом  майже  40  років,  зокрема  Стівенс  написав  вступ  до  збірки  віршів  Вільямса,  щоб  допомогти  Вільямсу  її  опублікувати.
(1)  Вірш  Стівенса  "Нюанси  теми  Вільямса"  починається  зі  включення  повного  тексту    Вільямса  "El  Hombre",  виділеного  курсивом.  

Вільям  Карлос  Вільям  El  Hombre*
           Цю  дивну  відвагу
           Ти  дай  мені,  древня  зоря:

           Самотньо  сіяй  зустрічаючи  сонце,
           від  нього  не  взявши  ні  частки!

[i]William  Carlos  Williams  El  Hombre
           It’s  a  strange  courage
           you  give  me  ancient  star:
           
           Shine  alone  in  the  sunrise
           toward  which  you  lend  no  part!
Подальші  рядки  стали  не  дослідженням  цього  вірша,  а  критикою  того,  що  Стівенс  вважав  недоліками:  а  саме  сентиментальність,  антропоморфізацію  та  романтичну  відстороненості  автора,  присутню  особливо  в  перших  двох  рядках.  
(2)  Птах  є  давнім  символом  жіночої  інтуїції,  тому  в'юрок  може  бути  відомим  джерелом  дивних  знань.  Колись  сільські  жителі  вважали,  що  старий  кінь  "знає".  Стівенс  не  потребує  ні    інтуїції,  ні  розуму![/i]

[b]Wallace  Stevens  Nuances  of  a  Theme  by  Williams[/b]
It’s  a  strange  courage
you  give  me,  ancient  star:
 
Shine  alone  in  the  sunrise
toward  which  you  lend  no  part!
 
                                                   I
Shine  alone,  shine  nakedly,  shine  like  bronze,
that  reflects  neither  my  face  nor  any  inner  part
of  my  being,  shine  like  fire,  that  mirrors  nothing.
 
                                                 II
Lend  no  part  to  any  humanity  that  suffuses
you  in  its  own  light.
Be  not  chimera  of  morning,
Half-man,  half-star.
Be  not  an  intelligence,
Like  a  widow’s  bird
Or  an  old  horse.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2024
автор: Зоя Бідило