Сонет 121. В. Шекспір

1.
Чи  краще  підлим  учуватись,  ніж    у  повазі?
Якщо  ж  таким  не  бути,  то  дорікнуть  тобі,
Й  насолода  втрачена  навік  в  такому  разі,
З    пихатістю  вважають  всі  дурні  у  голові.

По  нашим  дуже  скромним  чи  сміливим  відчуттям?
Ні,  за  думками  інших  цих,  чи  безгрішних  всіх!
Навіщо  їх  брехливим,  втраченим  і  злим  очам
Розпещувати,  чи  прославляти  підлий  гріх?

Вітати  чи  мою  нестримну  і  гарячу  кров,  
Чи  говорити  варто  про  мої  місця  слабкі,
Щоб  шпигунам  всім  бути  слабшими  все  знов  і  знов?
Я  добре  думаю,  та    потрібні  злі  чутки.

Ні,  я  такий,  який  я  є!  А  судді  всі  криві,
Коли  я  буду  знов  прямим,  давно  в  них  душі  злі

2.
Коли  не  підлий  ти,  то  терпиш  пересуди.
Коли  повинен  ти  не  так,  як    жити  хочеш,
Повинен  так,  як  вимагають,  мають    люди
На  інший  погляд  хижих  й      корисливих  очей.

Могли  б  мої  хвалити  блазні  хвилювання
Чи  осуджувати  поверховість  дій,  коли
З  їх  точки  зору  зло  –  добро  в  моїм  сприйманні?
Я  зараз  є  –  як  є.  Й  стріли  направлять  вони
В  мої  тенета  ,-  не  сплять  ті  рушії  війни,-
В    солодкий  гріх,  чим  примножують    гріхи  свої:
Я  може,  рівний,    -    криві  ж  вони,чи    праві  ми?
Не    розумом    засуджувати  хід  й  справ  моїх.

Поки  невірно,  -  на  землі  всі  люди  злі,
В  пекельнім  злі  живуть  і  злом  народжені.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2024
автор: Райка