Легше пари ефіру
Серпанкового сну
Шкіра кобри впади
На мою сивину,
Меч вже тонше в потоці
Розпашілих вікон,
Вже туман дужчий вітру,
Вже сховався Сіон!
Я - сармат, ти – пройдисвіт,
Вони – королі.
Ось вже в губи грибів
Пхнеться гак від землі,
Наче дерева давнього
Щит та стріла,
Невмолимим Навином
Чорна сосна зійшла!
І голки мерехтять…
Ланцюги, довгий хрест,
Крізь траву і отруту
Шпарини небес.
Не забудь, пам’ятай
Довгих днів опіат,
Між пробитих грудей
Відблиск срібних свічад…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2024
автор: bloodredthorn