До берега надії зовсім близько.
Вже краєвиди видно за вікном.
Ген сонечко сідає низько-низько
І небо, наче вигране вино,
Розкидає по небу бризки-зорі,
Вгамує прохолоду вечорів,
Що осені вклонилися в покорі
Та причаїлись в кронах яворів.
Осиротіло снить гніздо лелеки,
Як докір літу, що не вберегло
Там лелечат. Відправило далеко
Услід за сонцем та чужим теплом.
А хочеться тепла у ріднім краї.
Тут милі літо, осінь і зима.
Та центробіжний шквал усе зриває
І не гальмує довго, не мина...
Ліловий вечір по землі ступає.
Черговий оберт зафіксує вісь.
Мої надії десь за небокраєм.
Та вірю, що наблизяться колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2024
автор: Тамара Шкіндер