Поема
Трійці Пресвятій і
Богородиці Пресвятій
присвячується у вірі, надії і любові!
Старайтесь, щоб за вами
і дощ заплакав…
Будьмо відверті
будьмо відверті…
як може мати
бажати
дітям своїм
мук і смерті
як ви почуєте лиш —
біг спиниться
веселих рік
тобто лише природних рік
тобто природно ви лиш —
передерті…
мов це і ви при смерті…
але це не навік
а що навік??
та Віра
і Любов
й Надія,
ой мудра мати їх! — Софія:
а ми відверті?? —…
станьмо
хоч з ними тут
відверті!..
вони і зовсім не казали:
о, шпинат!!
Сонце земне
не жбурили — в солодкий лимонад.
Про що казали?
їх тіла подерті
і погляди — в Небо задерті?
що — ніц немає смерти!!
А от плекання
щурів — й тлумів
й нудителів
портретних
так і не встромлюють
зір серця —
у відвертість!!
Станьмо відверті
Будьмо відвертими! —
ще ріки зможуть — передерти
та от є щирість: очі — вщерть отверзті…
опущені в серця —
отверзті.
Бо це вже вище — вод!
Бо Небу — як дивитись на народ??
народу — на царя??
і в кого хто?
на Небо — зубками??
А їм як на Ісход
пожали все:
зубки, ще й грудки…
будьмо відверті…
будьмо — відверті!
…ребра — крюками…
…їх і не брали! —
до
царських ще
вмовлянь —
ріки принад!!
Й — в нас буде глад??
Їх на колесах
попід небом
кров — це шипучка!..
або лимонад!..
Це — малих тьоть і дядь
— утомлює…
вам гроші — у конверті??
наге ж … совість — захоплює…
та захід сонця —
а опочиньте в совісті…
й день без Любові
згас…
ще буде душедихань газ…— і сіромислень
сказ…
а ви станьте відверті!
Це ницим смерть
у тіснім серці — гулЯ смерть…
а Віра
і Надія
і Любов —
вони потрохи, ну
в розширення —
й подалі і від стиснення
і — кола смерті…
Серця ж! —
а вийдемо
і тут — на променад!
Де коло
це — Христа
до вічности
— й до ста —
— трима —
над ріками принад!!!
Софія ж — над!!!!
У тіснім серці? смерть
а ви
і в круговерті
линьте в безсмертя! — Станьте —
відвертими…
так будьте ж ви відвертими!!
Де вільне дихання?
Над ріками — принад!!
А щоб всім шоколад! —
шоколад —
чуєте ж…???
А щоби вивернуть
в вас — ад!
Проте! —
Софія ж — над!!!
Щоби з вас пшикало —
те,
знизу,
і щоби розвертало й на
карнизах
і (ставку) — шикало
із верху
колонад!!
Сократ — чи більший
як християнин?
За Плотіна??
Мудрість й тут — над!!
Бог! — і Віра і Надія і Любов,
мати їх Софія-
Мудрість — над!!!
всі ж знають в спідніх…
Й підлість хай до себе — ад!
Бог взагалі «не є»;…
і ось приниження: казать
що Трійця — над!..
Є Віра
і Надія
і Любов —
ці мучениці завжди
в лад…
Чим повертаються вперед? Лицем.
Чим оглядаються назад?
Акторством, так, –
зрісшись з личиною.
Дивіться на оце.
Ви що? у чині?..
Нечесністю.
Чи — невідвертістю.
«Кого шукаєте?» — ого, вам чутно.
Станьте, дурні, відвертими.
Чванитесь ректорством….
Закінчені??
В мудростепад?
Нема.
А є Христос
(личину геть, то кров’ю геть)
живим — Живий
іде в тепло
це — і в ніжний снігопад…
Є в вас і Віра, і Надія, і Любов? Навряд!
Дощик-дощик аж пішов…
17.09.2024, свято мучениць Віри, Надії, Любові
і їх матері Софії;
м. Київ — третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович