Ти кажеж,що для мене сльози вже ніщо не значать,
А нерви стали як стальні клубки,
Хто ж сказав тобі, що чоловіки не плачуть?
Не плачуть лиш бездушні й хижі, мов вовки.
А наші сльози сховані у грудях,
Де серце б`ється в унісон з життям,
Ми мовчимо, тримаючись, на людях,
Мовчання наше сповнене чуттям.
Ми мовчимо,щоб вам додати сили,
Щемливий нерв ховаєм у біді,
Ми мовчимо,бо вас кохаєм,милі,
Поплачте ви, ваші сльози є святі.
Але ти знай:бувають в мене стани,
Вуста мої немов німі,
Коли мене ти прикрим словом раниш-
Серце у сльозливому ярмі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2024
автор: Межа реальності