Вже цього літа стільки випало дощів
І стільки вилилось терпкого смутку…
За хмарами сховалось прагнення віків,
В думках пливуть події незабутні.
Серпневі зорі тихо падають з небес,
І сіється дорога до молитви,
Але Христос іще у душах не воскрес
Й руйнується життя на полі битви.
Тяжким осадком на душі лежить біда,
І кожному гірчать нещастя сльози,
З щемлячим присмутком стрічаємо свята
І топчемо до Господа дорогу…
Бог – всемогутній: небо й землю сотворив,
Він допоможе в будь-якому горі,
В щасливий світ покаже праведні стежки,
Де ніжність і любов, де сяють зорі.
24.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2024
автор: Martsin Slavo