Знову осінь із сумом вінчана.
Їй туманами - білий вельон.
Засипаєш журбу із відчаєм
Ти собою, о, земле-нене!
І від того, що сиро кутаєш,
Заливаєш себе печаллю.
Паперовими квітнуть рутами
Рівно виставлені причали.
На Купала дівчатами плетені,
Допливають вінки у вічне
Не по синім Дністрі, а Летою.
Нене, плач, заспокоїть нічим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2024
автор: Горова Л.