[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QA7DHCzxhAo[/youtube]
Рушники, рушники, рушники...
Ті, що мама мені вишивала
І вкладала всю душу в нитки,
Та й на долю мені дарувала.
Приспів:
Вдаль неслася стежина моя,
Рушники я взяла у дорогу,
Оберегом щоб стали щодня
Й відганяли біду і тривогу.
Простелилося ними життя,
В них і радість, й надія, й розлуки.
Я б до матінки йшла навмання,
Як насняться натруджені руки.
Приспів:
Вдаль неслася стежина моя,
Рушники я взяла у дорогу,
Оберегом щоб стали щодня
Й відганяли біду і тривогу.
Вже й мої пролітають роки,
Сивина заплітається в коси,
Та зі мною її рушники -
Дорогі обереги ще й досі.
Приспів:
Вдаль неслася стежина моя,
Рушники я взяла у дорогу,
Оберегом щоб стали щодня
Й відганяли біду і тривогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2024
автор: Ольга Калина