Пiсля дощу так cвiжо стало...
i свiжiсть ця не має меж!
Вона з тобою нас зв"язала,
не врятувала вiд пожеж.
I знову ллється дощ.Послухай,
дощу акорди чарiвнi!
З ним твоє серце б"ється глухо,
i вiдбивається в менi.
Та знаю я,що це омана,
бо й хоч зi мною-ти чужий...
На мить я вiд дощу розтану,
нехай лиш мить ти будеш мiй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102174
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.11.2008
автор: Lorna