У проміння простягую руку - проблискує повз
Шовку райдужна нитка в обіднім теплі, де так шелесно
Листя криє порепані груші, зацукрені вереснем,
На останнім бенкеті запрошених осінню ос.
Я так хочу спіймати від літа залишений приз:
То не просто тонка павутина, обгорнута променем,
То з весни долетіли до мене тривогами стомлені
Ще яскраві відбитки моїх емоційних реприз.
Тліном груші і листя. Цикорію ж очі ясні
Споглядають блакитно з пастелі, умить поруділої.
Не покинуті чаяння, що надихають надією
На відродження цвіту нового в майбутній весні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2024
автор: Горова Л.