Ти сину не гостри́ словами,
Крізь себе пропускає мати,
І крається душа ночами,
Болить і так нестерпно давить.
Чи винна, що незрима стрічка,
З'єднала із дитям наза́вжди,
Тому і відчуває віддаль,
Життя підкидує капкани.
Як випустить у світ дорослий,
Мов ластівка, витає небом,
Бо знає, він бува, жорстокий,
Скажи лиш їй, все добре, ненько...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2024
автор: liza Bird