Вітер ляскає, сонечко гріє,
Серце лоскоче, душа радіє.
Люди й птахи разом співають,
Раєм люди життя називають.
Напевно в житті повинно так бути.
Та людина собі обирає спокути.
Пулі свистять, снаряди рвуться -
Це на землі пеклом зветься.
Сльози, кров, пожари, руїни.
Все, що придбали крушили, згноїли.
І тіло людське гранатами рветься,
Це на землі пеклом зветься.
Душа покидає зранене тіло,
Щоб душі й тілу більше не боліло.
Душу вдихнув нам Бог на дорогу,
По смерті душа відходить додому, до Бога.
Душі не потрібно ні меду, ні перцю
Вона безтілесна - енергією зветься.
Вересень 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2024
автор: Сокол