З усіх боків в мене грати,
Не можу зброю я взяти,
Ідуть на мене в атаку
Якісь чорні солдати.
Обличь у них немає,
А я тільки руки маю,
Не чують мене побратими,
Що буде зі мною - не знаю.
Невже це нечиста сила
Так швидко мене оточила?
Лежу один я у лузі
У тій смертельній напрузі.
Спочатку згадав маму,
А потім уже і тата,
Та навкруги озирнувся,
Дивлюсь - поруч граната.
Я буду битися насмерть!
Я гадам в полон не здамся!
Я підірву ту гранату
І Богу в долоні віддамся...
Згадайте ж мене, мої рідні,
І свічку поставте опівдні...
Себе не зганьбив, натомість
Лишилась чистою совість!
Ребрик С. В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2024
автор: Сергій Ребрик