Ірина Вовк. Ну щоб, здавалось, за дива…

Ну  щоб,  здавалось,  за  дива:
І  ще  одне  минає  літо,--
А  я  вже  трішечки  нова,
Ласкавим  сонцем  відігріта.
Дурманить  пахощами  ліс,
Дарує  свіжу  прохолоду,
І  проситься  на  бистру  воду
Рядків  надійний  первоміст.
Пройдуся  ним  –  гойдає  кладка.
День  на  семи  вітрах  гряде…
Минає  літо,  як  відгадка  –
І  диво  твориться  просте!..

З  раннього.  Увійшов  до  першої  збірки  "Дзеркала".  -  Львів:  Каменяр,  1991.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2024
автор: Сіроманка