І світло місячного сяйва
Залило земні простори
Очистило землю та гори,
І наповнивши свідомість земну.
Вщухала денна активність,
Та прокинулася душа до польоту
І серце забилося сильніше,
Та неначе відчувши щось.
Небесною прохолодою наповнивши,
Просочивши її тишею,
І серця розкриваючи назустріч,
Розчиняючи печаль собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2024
автор: NaTa Ly