То ти, Нюсю, ніц не знаєш, що я пережила!
Я, десь років 20 тому, захлопця сі била!
Як згадаю ту пригоду - наче клюють дятли...
Якась дівка пригрозила, що вирве мі патли!
Я тоді йшла на концерт в нашу філармонію...
Та - у крик! Я тобі, *** покажу гармонію!
Іще раз тебе побачу з моїм кавалером,
Зроблю те, що зараз роблю із оцим еклером!
І вона взяла еклера, наче та горила,
І маленького, в глазурі, просто розчавила!
Стоїмо в фойє обидві, а навколо люди
Дивляться на отой цирк... Що то далі буде?
А вона ж йшла на концерт, то підготувалась,
Ще цукерки мала в торбі, то ними кидалась!
Ті в обгортках, які голосно дуже шелестять...
Ухилялась, як могла! Було 25!
Побожись, кричить, до Вови більш не підійдеш!
І під ручку з ним, як нині, нігди не будеш!
Як закінчились цукерки, чую сопе близько!
Відчуваю... буду бита. Я в крик: " Було слизько!
Так! Ішла із ним під руку! Не вб'єш між нас клин!
Я люблю його безмежно... Він - мій рідний син!
А тебе уперше бачу! Ви ще не жонаті...
А ми з ним вже 20 років живем в одній хаті!
Років двадцять вже минуло... Не можу забути...
Тоді чвакнув той еклер, в вухах досі чути!
А невісточка хороша! Вже минула злість...
Каже - любить оселедці. Солодке не їсть!
Валентина Дацко/Урода ( Гонорова пані)
31/08/2024
Запрошую Вас на мій ютуб канал який називається Гонорова пані!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2024
автор: Гонорова пані