Забуду я гірку печаль,
Що серце розривало,
Пошлю її в безкрайню даль,
Щоб більш її не мало
Воно повік. Печаль, іди
І більш не повертайся.
Печаль, із серця назавжди
Скоріше забирайся.
Його, коли в нім ти живеш,
Неначе в себе дома,
Нещадно на шматки лиш рвеш.
Ти цим усім відома.
Його ти рвеш без співчуття
І світлі почування
В нім знищуєш впродовж життя
Без жодного вагання.
Я знаю, що твоя така
Природа, щоб в людини
Була лиш доленька гірка
Щодня і щогодини,
І кожну мить, що в світі цім
Вона переживає.
Але далеко не у тім
Життя сенс полягає,
Щоб тільки із тобою жить
І болісно страждати
На цьому світі кожну мить,
Рятунку лиш вік ждати.
В тім полягає сенс життя,
Аби людина мала
Лиш світлі думи й почуття
І добре працювала.
Адже, якщо вона робить
Належно завжди буде,
У світлім щасті буде жить,
Яке вона здобуде.
Євген Ковальчук, 08. 02. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2024
автор: Євген Ковальчук