Українно жнивую світи крізь прочинені брами
Килими простеливши словесні, завзоривши шлях.
М'якоходо ступаю по них зі щитом і мечами
Би не зранити мрію в незраджених серці й очах.
Українно східцюю думки у промінні молитви.
Час бо кожну пізнати й засіяти в зораний ґрунт,
Що грудкує межу сокровенно-священної битви
Сльозовито вливаючи душу у праведний бунт.
Українно хлібую роки. Споживаю. Ділюся.
Між замісів вкладаю тепло непідробних джерел.
Українно люблю Україну і їй присягнуся
Повернутись у рідні обійми з життєвих вертел...
Марія Дребіт
24.08.2024 Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2024
автор: VIRUYU