Схилилась в зажурі верба над водою
А сльози з листочків спадають росою.
І мати старенька у чорній хустині,
На свіжій могилі вклонилась дитині.
Там дітки маленькі вклонились над татом,
Заплакала гірко сестричка за братом.
Над донькою батько в скорботі схилився,
Синочок матусі до долу вклонився.
Ми вдячні вам щиро -- синочки і доні,
Матусі ніжненькі й батьки сивочолі.
За нашу свободу ,за мир у всім світі
Життя ви віддали – дорослі і діти.
Нехай вам периною буде землиця,
А ми пам’ятатемо ваші всі лиця,
Молитимось будем за вас ми до Бога,
Щоб легка по небу була вам дорога.
Щоб ворог проклятий сконав незабаром,
Щоб ваші життя не пропали за даром.
Пишаємось вами ,ви наші герої,
Усі хто загинув в нерівному бої.
Дякуєм вам , сивокосі матусі,
Що діток зростили у вільному дусі.
Удячні ми також за тата й за маму
Всім дітям ,що зараз ростуть сиротАми .
Уся Україна сьогодні в печалі,
Вклоняємо голови низько у жалі.
По всій Україні служби й панахиди –
День пам’яті тих , хто за волю загинув.
29.08.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2024
автор: Іван Мотрюк