* * *
Хай горить все вогнем, чи то я догораю,
чи відлунням розлука озвалась в мені!
Я ж недавно була за хвилину до раю,
а тепер мучать пам’ять дощі затяжні.
А між стуками можна вловити співзвучність –
ритмом серця мого і ритмічним дощем.
Сон глузує всю ніч: – ви ж були нерозлучні,
і секрети мої розруйновує вщент.
Не ображена я, від брехні туманію,
вже душа оніміла. Пробачить… навряд.
Чи ж я справді на слово суттєво збіднію,
так як втратила осінь недавній наряд.
Не прислухались ми, нас любов покидає,
по безпуттю удаль проскрипів тарантас.
Може той має глузд й мабуть рацію має,
хто любові взамін вибрав мудрість і час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2024
автор: на манжетах вишиванки