Веселка

                 [u][b]Веселка[/b][/u]

                                   [i]Ремейк  на  вірш  "Райдуга"  
                                         від    13.04.2024  р.[/i]

Десь  сон  пропав...  Гримить  над  гаєм,
Досвітня  тиша  вщент  розбита  !
Земля,  вся  хмарами  сповита,
На  дощ  стривожено  чекає...

Палають,  сліплять  блискави́ці  -
Стрімкі  й  нестямні  їх  удари  !
В  їх  сяйві  тіні  -  мов  примари...
Рвуть  небо  громи-громовиці  !  !  !

Прокинувсь  раптом  злющий    вітер  -
Плюндрує,  шарпає  ялину,
Немов  билинку  гне  осину,
Зірвав  й  поніс  пелюстки  цвіту  !

Розве́рзлось  небо.  Божий  світ,
Накрило  зливи  пеленою  !
Вже  не  весняною  грозою  -
Гарматним  боєм,  грім  гримить  !

Як  з  це́бра  з  неба  стало  лити  !
Струмок  дзвінкий,  роздавсь,  розлився,
В  потік  стрімкий  перетворився  -      
Так  може  й  світ  весь  затопити  !  !  !

Почав  щось  холод  дошкуляти,
Вогонь  погас,  в  наметі  мряка...
Заснути  б...    Тільки  розбишака,
Зухвалий  грім  не  дасть  поспати  !

А  втім  вже  чути  -  дощ  стихає...
Земелька  до́чиста  умита,
Серпанком  сизим  оповита,
Весняний  ранок  зустрічає  !

Ясніє  небо  -  вже  світає...
Зриває  вітер  краплі  з  листя,
Ранкові  співи  донеслися  -
Пташиний  гвалт  стоїть  над  гаєм  !

Лиш  сонце  все  ще  не  проснулось,
Бо  за  вікном  -  досвітній  ранок...
Та  небосхил  наливсь  багряним
І  тихо  вітерцем  війнуло...

Багрянець  золотом  ясніє,
Світанок  сили  набирає
І  над  далеким  небокраєм
Яскрава  стрічка  пломеніє  !

А  в  небі  свято  барв  буяє  -
Зелена  поруч  з  ясно-синім,
Яскраво-жовта  з  неба  лине,
Оранжева  як  жар  сіяє  !

Так  і  не  довго  до  пожару...
Край  неба  полум'ям  палає,
Заграва  –  в  височінь  сягає  !
Набрались  в  сонця  фарби  жару...

Та  ось  уже  ранкове  сонце,
Над  небосхилом  появилось  
Й  проміння  сонячне  поли́лось
Прямісінько  в  моє  віконце.

Зійшло...  Води  краплинки  в  травах
Мов  діаманти  заіскрились.
Аж  серце  трепетно  забилось
Від  сяйва  розсипів  яскравих  !

А  над  землею  -  примха  Фе́ба*...
Повірить  навіть  неможливо,
Що  є  в  цім  світі  більше  диво  -
Ясніє  райдуга...  В  півнеба,

Веселка  понад  світом  сяє  !
Прогнала  геть  жахливу  хмару
І  разом  з  сонечком,  на  пару,
Світ  Божий  днем  нови́м  вславляє  !



[i]*      Феб    у  давньогрецькій  міфології  
син  Зевса,      бог    світла    і    сонця.
[/i]

05.02.2021  р.  -  12.03.2024  р.  
15.08.2024  p.  -  22.08.2024  р.





             

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2024
автор: Родвін