І сотень нема серед сотень…

***
І  сотень  нема  серед  сотень.
І  тисячі  вкотре  не  ті.
Налиті  отрутою  соти,
де  німби  давно  не  святі.

Де  покручі  покручам  раді,
обмиті  з  найдальших  боків.
Блазнює  грішва  на  параді
й  заводить  у  сутІч  биків.

Молися,  дитинко,  молися.
На  вервечці  -  зЕрняток  спів.
Най  татко  нахилиться  виссю.
Сльозою  байдужих  богів.

Там  сотні,  там  тисячі  тисяч!
Безмежжя  небесних  роїв!..
Молись,  Безталанна,  і  бийся
за  більма  свої!

20.08.24  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2024
автор: Леся Геник