Ірина Вовк. СЦЕНАРІЙ “ОБЖИНКОВОГО ВЕСІЛЛЯ“ (етнографія)

[color="#ff0000"][b]ОБРЯД  давньоукраїнських  Обжинок,  або  «ОВСЯНИ  ВЕЛИКОЇ»
[/b][/color]
[color="#ff0000"][i]Обжинкова  Громада  вибирала  з-поміж  косарів  і  жниць  найкращих,  найвродливіших,  молодих,  ще  й  закоханих!  Так  народжувалась  Княжа  Пара:  [/i][/color]
“–  Вибираймо  Дозорця,
 що  косив  ще  за  сонця,
 а  тепер  не  косити,
 тільки  Діда  носити.

 –  Наш  Дозорець  складненький,  
наче  місяць  ясненький”!

[color="#ff0000"][i]  (Обжинкова  Громада  з  Княжою  Парою,  що  тримає  обжинковий  вінок,  перед  ворітьми  Господарів  співають  обжинкової):[/i][/color]
 “  –  Відкрий,  панотче,  ворота,
 а  наш  віночок  з  золота.

 Відкрий,  панотче,  нам  брами,  
а  наш  віночок  з  перлами.  

Відкрий,  панотче,  кватирку,
 А  наш  віночок,як  зірка!

 Відкрий,  панотче,  віконце,  
а  наш  віночок  як  сонце!”

 –  Ой  одчини,  наш  паночку,  новий  двір
 несем  тобі  віночка  на  розвід  
Не  з  золота  вінок  витий,
 а  з  густого  жита  -
 ще  із  колосистого,  
ще  із  ядренистого...

 –  Принесли  ми  полон  ізо  всіх  сторон:
 і  з  гір,  і  з  підгір’я  на  господарське  подвір’я”.

 –  Дав  Пан  Біг  пожати,
 нового  врожаю  надбати...

 –  Дай,  Боже,  повозити
 з  поля  до  обори,
 з  обори  до  стодоли,
 з  стодоли  до  комори,
 з  комори  на  ниву
 у  щасливу  годину!

 [color="#ff0000"]  [i](Обжинковий  Князь  з  Дідухом  у  руках):[/i][/color]
 –  Як  ти  мене,  Господарю,  збережеш,  
то  на  той  рік  ізбереш,
 із  кожного  мого  колосочка,
 виросте  житечка  повна  бочка.  

[color="#ff0000"][i](Княжа  Пара  віншує  Господарів  чи  то  іменем  Купала  –  бога  жнив  і  достатку,  чи  то  іменем  бога  Вола-Волосожару):  
[/i][/color]
–  Ходив  Бог  по  полю,  загубив  корону.
 А  женички-жали,  корону  підібрали.  
Судив  Бог  пожати  –  суди  поживати,  
в  користі  і  в  радості  в  доброму  здоров’ї!  

–  Дай  же  вам,  Боже,
 на  току  стогами,
 а  в  діжі  –  підходом,
 а  у  печі  –  ростом,  
а  за  столом  ситтю!

 –  Суди,  Боже,  осені  діждати,
 дочок  віддавати,
 синів  оженити,
 пива  наварити  –  
і  нам  погуляти!  
–  Нате  ж  вам  вінець  
А  нам  дайте  на  танець...  

[color="#ff0000"][i](Господарі  супроти  Княжої  Пари):[/i][/color]
 –  Ой  ясно,  де  ясне  сонце  сходить,
 а  ще  ясніше,  де  наша  пані  ходить,
 а  ще  там  ясніш,  де  наш  господар  ходить,
 в  правій  рученці  золотий  кубок  носить,
 своїх  женчиків  на  медівойку  просить:  

--Наливай-но,  господине,  золотую  чару,
 Повінчай-но,  господине,  молодую  пару!  

[color="#ff0000"][i](Дар  Господині  –  “ясної  пані”):  
[/i][/color]
–  Я  вас  віншую  зерном  яблочним  –
 чистим  коханням,  ще  й  пожиточним,  
щоб  з  того  зерня  древа  зростали,
 щоб  ваші  яблуні  яблука  мали.

[color="#ff0000"][i]  (Дар  Господаря  –  “ясного  пана”):  [/i][/color]
–  Я  вас  віншую  зерном  пшениці,  
щоб  ви  діждали  з  нього  сториці,
 пшеничне  зерня  –  окраса  поля,  
най  з  нього  зійде  красная  Доля.  

[color="#ff0000"][i](Дар  за  дар!  Голос  Княжої  Пари):  [/i][/color]
–  Майся,  мов  злото,  добра  господо,  
Хліба  і  солі  вашому  роду!  

[color="#ff0000"][i](Голос  Господарів):  [/i][/color]
–  На  доброму  слові  гуляйте  здорові,  
аби  у  достатку  зростали
 і  до  шлюбного  віна  дістали.  

[color="#ff0000"][i](Княжа  Пара  з  Господарями,  тримаючи  обжинковий  вінок  заводить  “вінчальний”  танок):  [/i][/color]
“Зеленеє  жито,  зелене  –
 хорошії  гості  у  мене.  
Зеленеє  жито  женці  жнуть.
 хорошії  гості  в  хату  йдуть.

 Зеленеє  жито,  зелене  –  
хорошії  гості  у  мене.  
Зеленеє  жито  за  селом,
 хорошії  гості  за  столом.

 Зеленеє  жито,  зелене  –  
хорошії  гості  у  мене.  
Зеленеє  жито  при  межі,
 хорошії  гості  від  душі.

 Зеленеє  жито,  зелене  –
 хорошії  гості  у  мене.
 Зеленеє  жито  ще  й  овес,
 тут  зібрався  рід  наш  увесь”!  

[color="#ff0000"][i](Господарі  з  Княжою  Парою  супроти  челяді):  [/i][/color]
–  А  чи  повна  наша  горіхова  чаша,  
хмільним  питвом  наливана?
 –  А  так  повна,  не  проллється,  не  сколишеться!

 –  А  чи  повно  д’долу,  зерна  –  у  стодолу  
воловозом  понавезено?  
–  А  так  повно,  не  пройдеться,  не  об’їдеться!
 
[color="#ff0000"][i](Господиня  до  Челяді):[/i][/color]
 –  То  прошу  громаду  із  Дідом  у  хату!  
В  мене  –  двори  метені,
 а  столи  –  застелені,
 а  кубки  –  наповнені,  
пирогів  напечено,
 і  медів  насичено,
 і  каші  наварено...  

[color="#ff0000"][i](Господар  до  Челяді):[/i][/color]
 –  Садіть  Діда  на  покуті  –  
на  покуті  та  й  на  злоті,  
лишіть  Діда  при  барильці  –  
при  солодкій,  при  медівці  
будем  Діда  частувати  
та  медівку  попивати...

[color="#ff0000"][i]  (Господиня  до  Челяді):[/i][/color]
 –  Пийте,  женчики,  пийте,  
лиш  мені  чарочок  не  побийте!
 
[i]Частуватиме  Господиня  Діда,  а  разом  з  ним  і  всю  Обжинкову  Челядоньку  ліпленими  пирогами  –  обрядовою  стравою  наших  предків.  Пиріг  в  українців  –  символ  Божого  Пращура  Місяця-Дідуха,  а  йому  наш  народ  зобов’язаний  своїм  хлібом  насущним.  Начинкою  до  пирогів  служитиме  картопля  і  сир,  квасоля  й  горох,  капуста  й  морква,  м’ясо  і  риба,  вишні  й  слива,  яблука  й  груші...  [/i]

“З  жита  та  пшениці  –  гарні  паляниці,
 Всіх  ми  почастуєм,  ще  і  затанцюєм.
 Їжте  молодці  з  медом  паляниці,  
Хлопцям  та  дівчатам  –  пиріжечки  з  маком.
 А  старій  Тетяні  ще  й  млинці  в  сметані,
 –  Весело  гуляйте,  нас  не  забувайте”!  
***
[i]*  Сценарні  матеріали  “Обжинкового  весілля”  обжиті  спільно  з  акторами  театру  ім.  М.  Заньковецької  н.  а.  України  Григорієм  Шумейком  та  з.  а.  України  Іриною  Швайківською  і  втілені  в  обряд  для  делегації  Канадських  українок  1991  року.

 Ролі  виконували:  Господар  –  н.а.  України  Григорій  Шумейко,  
Господиня  –  з.а.  України  Ірина  Швайківська,  
Обжинкова  Княжа  Пара  –  “МЕТяни”  Ірина  Вовк  та  Роман  Гринько,  
Обжинкова  Челядь  –  актори  Молодіжного  Експериментального  Театру  Аматорів  “МЕТА”:  Василь  Ілечко,  Марта  Сеньковська,  Наталка  Куреляк  та  інші.  

За  виданням:  ІРИНА  ВОВК.  ЗА  НАШИМ  ЗВИЧАЄМ  БОГА  ВЕЛИЧАЄМ.  –  Львів:  Сполом,  2015;  2019;  2024.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2024
автор: Сіроманка