Ллється світло крізь крони додолу,
Де вже осінню пахне сухий падолист.
В вереску, що медовий, спокволу,
Пестить гриб, під дубком молодим він сидить.
Десь кричить войовничо щось сойка,
Імітує пташині чужі голоси.
Між птахів вона та ще акторка,
Правда, спробуй нараз її крик розбери.
У природі все так гармонічно,
На усе є свій час, як приходить пора.
Вітер гілку гойдає ритмічно,
Та ламається та, що суха вже котра.
Все живе підкоряється завше
Всеземному закону - циклічність буття.
Снує думка події: "На краще б..."
Всякий хоче, щоб гарним велось бо життя.
17.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2024
автор: Валентина Ланевич