Втекла від світу й серце зачинила –
тепер життя не схоже на роман.
Спустошена, забута, збайдужіла,
впадаю в тишу, наче в океан.
Нехай кохають інші. З мене досить!
Нарешті вільна – хоч і нічия.
… От лиш неспокій цей, – невже він носить
твоє – таке хвилююче – ім’я?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2024
автор: Світлана Себастіані